спортивные танцы DIAMOND

Наши контакты

karandyh — Wed, 13 Apr 2016 15:28:12 GMT

Здравствуйте дорогие посетители. Наша студия танца предоставляет следующие услуги: постановка свадебных танцев, постановка танца на выпускной, тренируем детей и взрослых, все это в происходит в Гайсине и в его районе по договору. Если кого то заинтересовало звоните 0633196661 Василий или 0972119803 Александр или же пишите на почту karandyh@gmail.com будем рады помочь всем.

Учимся танцевать Венский вальс

karandyh — Fri, 07 Mar 2014 07:34:51 GMT

Пасадобль

karandyh — Thu, 06 Mar 2014 20:45:26 GMT

Назва "Paso Doble” на іспанській мові означає "два кроки”, а також співзвучно "Paso а Dos” - "танець для двох (ніг)”. Ці назви пов′язані з маршовим характером танцю на рахунок "разів, два” або "лівою, правою”.

Перша назва танцю - "один іспанський крок” (”Spanish One Step”), оскільки кроки робляться на кожен рахунок.

Пасодобль був одним з багатьох іспанських народних танців, пов′язаних з різними аспектами іспанського життя. Частково пасодобль заснований на бою биків. Танцюристи пасодобля зображають тореро і його плащ, характер музики відповідає процесії перед коридою. Вперше бої биків з’явилися на о. Кріт, але тільки в 1700-х вони почали проводитися в Іспанії.

Танець вперше був виконаний у Франції в 1920 році, став популярним у вищому паризькому суспільстві в 1930-х, тому багато кроків і фігури мають французькі назви. Виконання пасодобля тільки з "C” класу пов′язане з тим, що він малопопулярен серед викладачів спортивних танців, що в основному проживають в Англії, а не у Франції.

Основна відмінність пасодобля від інших танців - це позиція корпусу з високо піднятими грудьми, широкі і опущені плечі, жорстко фіксована головою, в деяких рухах нахилена вперед і вниз (”уявіть, що ви бик” - як говорять педагоги). Різні існуючі рухи можна інтерпретувати як битву двох биків. Вага корпусу попереду, але більшість кроків робляться з каблука.

Хореографія танцю відповідає мелодії іспанського танцю цигана "Espana Cani”, який має три музичні акценти. Ці акценти є в пасодобле, вони створюють драматичний, захоплюючий характер танцю.

Перший акцент складається з двох частин - 4 з половиною і 6 з половиною вісімок - фанфари про початок кориди і парад учасників. Другий акцент - 8 з половиною вісімок - битва бика з тореодором. Третій - свято перемоги тореодора над биком (або навпаки).

Джайв

karandyh — Thu, 06 Mar 2014 19:28:26 GMT

Джайв (англ. jive) — бальний танець, розроблений в Англії під впливом американського свінгу. Джайв є різновидом свінгу зі швидкими та вільними рухами. Сучасний джайв та свінг відрізняються один від одного, хоча більшість рухів та їх стиль схожі.

У сучасних спортивних бальних танцях джайв є одним з п'яти танців латиноамериканської програми.

Музичний розмір 4/4 — 44 такти за хвилину.

Ритм джайву дуже гарно задається під рок-н-рольну музику.

Джайв з'явився в 19 столітті на південному сході США, причому одні вважають, що він був негритянським, інші — що це військовий танець індіанців-семінолів у Флориді (навколо спійманого бліднолицього чи його черепа). Є версія, що негри танцювали його ще в Африці, а потім його стали танцювати індіанці.

Слово «Jive» схоже на південно-африканське слово «Jev» — «говорити зневажливо». Також «Jive» має подібне значення в негритянському сленгу: " обман, хитрість ", хоча можливе походження від англійського «jibe», на сленгу — " дешеві товари ", «марихуана», і " крутий секс ". Точно невідомо, яке з цих слів було результативним для назви танцю, тому й неясний початковий сенс, що вкладається у цей танець.

У 1880-х танець вже був конкурсним — його танцювали негри на півдні США на приз, яким найчастіше був пиріг, тому танець був відомий тоді як Cakewalk (Пирогова прогулянка). При цьому танець складався з двох частин — спочатку урочиста процесія пар, потім запальний танець, який учасники танцювали в спеціально зшитих костюмах.

Музика, що супроводжує цей танець, називалася Ragtime (rag — ганчірка), можливо, тому, що учасники одягали їх найкращі «ганчірки» (одяг), або тому що музика була синкопірована і «рвана». Музика і танець були популярні серед негритянського населення Чикаго і Нью-Йорка. Цей запальний негритянський танок з енергійною музикою різко контрастував з обмеженим і суворим танцем вищих білих класів США і Великобританії .

Із смертю королеви Вікторії в 1901 суспільство відчуло велику свободу і величезна кількість простих танців, заснованих на тих же ритмах, стала популярною і серед білих: Плутаник янкі, Техаська ганчірка, Верткі перегони, Виляюча бочка, Навпочіпки, Короста, Молотьба і Жнива (the Yankee Tangle, the Texas Rag, the Fanny Bump, the Funky Butt, the Squat, the Itch, the Grind and the Mooche) . Деякі мали тваринні назви, явно сільського і пантомімічного характеру: шкутильгаюча качка, кінь, що мчить, ведмідь грізлі, крок краба, скеля орла, петля, що летить, турецький крок, стрибок кенгуру, риб'ячий крок і стрибки кролика (Lame Duck, Horse Trot, Grizzly Bear, Crab Step, Eagle Rock, Buzzard Lope, Turkey Trot, Kangaroo Dip, Fishwalk and Bunny Hug).

Сучасний джайв все ще має Bunny Hug (Стрибок Кролика) як один з основних кроків. Це те саме шассе убік — коли кролик або заєць лякається, він з місця стрибає убік.

Всі ці танці виконувалися під музику регтайм, з акцентами на ударах 2 і 4, в ритмах, що синкопують. Всі вони використовували ті ж самі елементи, що зараз є в джайві і інших латиноамериканських танцях: крок, рокк, кидок, баунс (скорочення м'язів черевного преса), звіюй (розтягання м'язів корпусу — боком)(couples doing а walk, rock, swoop, bounce or sway).

Закрита позиція вважалася непристойною і іноді леді носили спеціальні корсети, щоб не торкнуться випадково тілом партнера.

Істотні зміни в танцях почалися з 1910, коли багато індивідуальних танців стали танцюватись в парі, танцюристи почали комбінувати фігури, танцюючи їх в довільному порядку. Кожен танцюрист — чоловік перетворився на ведучого, в миттєвого балетмейстера. Зміна відбулася як зміна інтересу від кроків до ритму. Це співпало з піснею Ірвінга Берліна «Alexander's Ragtime Band» в 1910, яка швидко стала всесвітнім хітом.

У 20-ті роки Ragtime трансформувався в популярний свінг. Фокстрот був винайдений Гарі Фоксом для виступу на шоу в Нью-Йорку в 1913. Чарльстон був привезений моряками з островів Кабо-верде. Потім його стали танцювати в коліх негритянських докерів в порту Чарльстон і він став популярним в білому суспільстві після включення його в шоу "Running Wild " у 1923 Зігфілдом Фоллісом (Ziegfield Follies) після його поїздки США. Згодом цей танець став настільки популярним, що багато відомих танцювальних студій стали в свій розклад включати його, як «PCQ»- « Будь ласка, Чарльстон спокійніший» («Please Charleston Quietly»). Танець «Black Bottom» став популярним після включення в шоу «ViterGeorge Whiter's Scandals».

Фокстрот, Чарльстон, black bottom і різні кроки тварин були об'єднані в танець Lindy Hop (лінді-хоп, Переліт Лінді) в 1927. Цей танець був названий по імені Чарльза Ліндберга, який вперше зробив одиночний безупинний трансатлантичний переліт. Танцюристи, як і Ліндберг, багато часу проводять в повітрі.

У 1934 Кебом Каллоуеем (Cab Calloway) був описаний танець, який він побачив в Гарлемі і назвав безумством нервових стрибків (the frenzy of jittering bugs), ця варіація танцю стала називатися Jitterbug (джетеберг), який особливо був популярний в Америці у сорокових роках.

На самому початку, в 1927, танець був тільки молодіжним. Старші танцюристи не схвалювали його і пробували забороняти унаслідок непрогресивності: він виконувався на місці, що заважало іншим танцюристам рухатись по лінії танцю. Танець залишався молодіжним надалі, видозмінюючись у свінг, бугі-вугі, бі-боп, доля, твіст, дісько і хастл (Swing, Boogie-Woogie, Be-Bop, Rock, Twist, Disco and Hustle).

У цьому танці на змаганнях танцюристи прагнуть показати, що після чотирьох танців вони не стомлені, та все ж джайв — останній танець, і достатньо складний для виконання. Джайв дуже сильно відрізняється по характеру і техніці від інших танців латиноамериканської програми, часто пари, що добре виконують перші чотири танці, танцюють джайв гірше, а інші — навпаки.

Базова техніка латиноамериканських танців, на відміну від європейських, вперше була впорядкована і описана Уолтером Лердом (Walter Laird).

Румба

karandyh — Thu, 06 Mar 2014 19:04:22 GMT

Танець Румба (Rumba) був зароджений на Кубі. Як типовий танець "гарячого клімату" він став класикою всіх Латиноамериканських танців. Румба - повільний танець, який характеризується плотськими, наповненими любов'ю рухами і жестами, має латинський стиль руху в стегнах, є інтерпретацією відносин між чоловіком і жінкою.

Рік появи: 1913

Музичний розмір: 4/4

Темп: 25-27 тактів в хвилину, повільний

Батьківщина танцю: Куба

Рахунок: "Швидко", "Швидко" і "Поволі"

Акценти: на повільній частці такту

Характер: ліричний, танець з широкою гаммою різноманітний відтінків: від романтичної ніжності до певних еротичних домагань.

Історична довідка: дуже популярна на Кубі в 19-му столітті сексуальна пантоміма, ввібравши в себе до 1930-го року елементи танців Гуарача, Кубинське болеро, Son, Danzon, активно популяризувалася в США. В 1955 році вона офіційно включена в програму бальних танців.

Серед всіх бальних танців румба характеризується найбільш глибоким емоційним змістом. Таким чином румба народжена, за рахунок релігійних ритуалів, розвивалася вона на базі яскравих виражених ритмів і хорових голосів. Також можна сказати що Румбою, є не всі ті танці, які були створені кубинцями. Відмітною особливістю румби є еротичні плавні рухи, сполучені з широкими кроками. Найбільш відомою у всьому світі мелодією румби потрібно вважати знамениту «Guantanamera», написану Жозєїто Фернандесом і що швидко стала класикою румби.

Румба з'явилася в Гавані в 19-м столітті в комбінації з європейською Contradanza. Назва «Rumba», можливо, походить від назви танцювальних груп в 1807 році «Rumboso orquestra», хоча в Іспанії слово «rumbo» означає «шлях» (у російському морський аналог «румби», тобто напрям).

ЧА-ЧА-ЧА

karandyh — Thu, 06 Mar 2014 18:57:35 GMT

Ча-ча-ча - стиль музики та танець латиноамериканської програми спортивних бальних танців.

Коротка характеристика танцю:

Країна походження: Куба
Темп музики: близько 30 тактів (120 ударів) за хвилину
Музичний розмір: 4/4
Рахунок: два повільних і три швидких (два - три - ча - ча - ча чи два - три - чотири - і - раз).
Настрій: грайливий, безтурботний, флірт і кокетування.

Історія виникнення

Важливу роль у розвитку танцю ча-ча-ча зіграв відомий англійський танцюрист і педагог П"єр Лавель. Вивчення афро-бразильської культури на Кубі переконало його в тому, що румбу можна танцювати в підвищеному темпі і з додатковими кроками, відповідними додатковим ударам музики. У 1952 році, повернувшись до Англії, він представив Європі зовсім новий, незалежний і сенсаційний танець. П"єр і Доріс Лавель стандартизував ча-ча-ча і адаптували його для конкурсного виконання Ча-ча-ча так сподобався європейцям, що був включений до конкурсної програми латиноамериканських танців разом з самбою.
У 1954 році цей танець був описаний як «мамбо в ритмі guiro». (Guiro - музичний інструмент з висушеного гарбуза і зазубрений палички).
Мамбо є національним танцем Гаїті і має три форми - одиночну, подвійну і потрійну. У потрійний формі виповнюється п"ять кроків у такт, саме цей варіант став попередником Ча-ча-ча.

Версії походження назви «ча-ча-ча»

Саме такий, схожий на тріскачку, характерний звук - «ча-ча-ча» - видає перкусія в музиці.
Назва походить від швидкого і веселого кубинського танцю «Guaracha» ( гуарача).
Назва з"явилася завдяки танцюристам. Новий ритм сподобався танцюристам і вони стали вигадувати нові рухи на три швидких рахунку, дотримуючись звуків перкусії (маракас), що використовуються як акомпанемент, створюючи рухами ніг новий звук. Виявилося, що ногами видавався звук торкання підлоги, три рази поспіль: ча-ча-ча.

Особливості танцювання Ча-ча-ча

Багато рухів ча-ча-ча схожі на рухи мамбо і на рухи румби. Однак сама назва танцю говорить про те, що він побудований на гострому четирехдольном ритмі, який неможливо сплутати ні з яким іншим.

Під час танцю пари повинні передати веселий, безтурботний і розв"язний характер Ча-ча-ча дозволяють жінці показати весь свій шарм і підкреслити достоїнства фігури, так як у танці присутні виразні рухи стегон. Ча-ча-ча надає жінці можливість пофліртувати, пококетувати: вона гордо проходить перед своїм партнером, ніби хоче підкорити не тільки його, але і всіх інших чоловіків. О, та це танець справжніх кокеток!

Кроки виконуються на кожен удар, з сильним рухом стегон і сторін корпусу, коліна випрямляються на кожному кроці. Вага розташований попереду, на носках, всі кроки виконуються з носка, рух відбувається уздовж підлоги без підйомів і знижень. Шасе виконується на рахунок «4 і», використовується, щоб підкреслити крок на рахунок «раз», який довший інших кроків з музики.

Ча-ча-ча можна танцювати в парі і на відстані один від одного. У парі теж можна танцювати двома способами: у закритій позиції і тримаючись за одну руку. З розвитком танцювального фітнесу і танців для жінок з"явилося ще й соло танцювання ча-ча-ча. Деякі рухи ча-ча-ча входять до таких танцювальні напрямки як «Леді-Денс», «Леді-Латіна» та ін.

Ча-ча-ча настільки веселий і безтурботний танець, що саме з нього і дітки і дорослі танцюристи-аматори починають вивчати латиноамериканську програму бальних танців.

Самба

karandyh — Thu, 06 Mar 2014 18:55:20 GMT

Самба - стиль музики та танець латиноамериканської програми спортивних бальних танців.

Країна походження: Бразилія.
Коріння танцю - африканські.

Історія виникнення танцю

У шістнадцятому столітті, освоюючи нові землі, португальці ввезли в Бразилію величезна кількість рабів з Конго і Анголи, а разом з ними і їхні звичаї та культуру. І звичайно ж танці. Попередниками Самби були танці:

Емболада (Embolada) - танець, що зображає корову з кулями на рогах для безпеки. Сьогодні слово «embolada» в Бразилії - синонім слова «безглуздий».

Батука (Batuque) - танець у колі з кроками, схожими на Чарльстон, з парою, що танцює в центрі кола. Він був настільки популярний , що король Іспанії Мануель I випустив закон, що забороняє цей танець.

У 1830-х роках з"явився з комбінування рухів Батукі і Емболади з"явився танець Lundu. Він був складніший, ніж його танці-попередники і доповнювався коливаннями корпусу і стегон.

Поступово Lundu Придибало популярність серед білого середнього класу і аристократії Ріо-де-Жанейро і став першим національним танцем Бразилії. Це був кокетливий ритуальний парний танець, який виконувався під акомпанемент гітари і барабанів.

Пізніше його трохи змінили так, що можна було танцювати в закритій танцювальній позиції (яка в ті часи вважалася єдино правильною). Цей новий танець був названийZemba Queca, і був описаний в 1885 як «витончений бразильський танець».

У 70-х роках 19 століття танець Zemba Queca був об"єднаний з Матчіш (Maxixe), танцем, відомим також як бразильське танго. Матчіш став шалено популярним в Європі після шоу в Парижі в 1905. Він танцював, як кроки польки, що виконуються під музику хабанери. Як і Аргентинське танго і Уругвайське, Матчіш подорожував по Європі і США в перші роки двадцятого століття.

Матчіш був саме тим танцем, з якого виникли Самба і Ламбада.

Перші спроби представити Самбу в Європейські танцювальні зали відносяться до 1923-24 років, але тільки після Другої Світової Війни Самба стала популярним танцем в Європі. Самба має дуже характерний ритм, який висунутий на передній план для його кращої відповідності національним Бразильським музичним інструментам.

Походження назви «Samba»: «Zambo» означає «дитина від негра і місцевої (бразильської) жінки» (мулат).

Варіант самби під назвою Carioca (з Ріо-де-Жанейро) став відомий у Великобританії в 1934. Він виконувався Фредом Астером у фільмі «Політ в Ріо» («Flying Down to Rio»), його першому фільмі з Джинджер Роджерс (Ginger Rogers). У США Carioca з"явилася в 1938, популярність її досягла піку в 1941, після виконання Кармен Мірандою (Maria do Carmo Miranda da Cunha) у художніх фільмах, особливо у фільмі «Тієї ночі в Ріо-де-Жанейро» («That Night in Rio»).

Пік популярності Самби в Європі припав на 1948-1949 роки. З 50-х років самба стала популярна за межами Бразилії як парного танцю. У 1956 році відомий англійський танцюрист і педагог П"єр Лавель настільки вдало обробив Самбу, що танець здобув світову популярність.

Завдяки П"єру Лавелю танець самба входить до латіноамеріканскуюю програму спортивних бальних танців.

Вальс

karandyh — Thu, 06 Mar 2014 18:47:29 GMT

Історія виникнення танцю

Вальс не можна віднести до старовинних танців. Його вік обчислюється менш як двома століттями. Але от точного походження даного танцю не знає ніхто.

За однією версією прабатьком вальсу став німецький стрімкий вальцер. А інша версія свідчить, що вальс пішов від лендлера - трьохдольного танцю німецьких і австрійських селян, який танцювали парами і обов'язково по колу. Досить простий танець, позбавлений складних елементів. Однак у ньому є всі ознаки майбутнього вальсу - торкання партнером талії дами, рух по колу, вставання партнера на коліно, як обов'язкового елемента сучасного вальсу.

Танець з часом багаторазово видозмінювався, здобуваючи обриси знайомого нам вальсу, і дійшов до аристократії. Вальс проник на світські бали та прийоми, правда, зазнавши безліч негативних відгуків. Так, у 1816 році вальс включили в бальні танці при дворі. Після чого танець піддався сильній критиці з боку релігійних лідерів і духівників. Вони вважали його "розпусним", "ганебним", позбавленим цнотливості, що порушує норми моралі і моральності, бо таку поведінку у танці могли демонструвати тільки куртизанки. На танець навісили ярлик "гріховного", "вульгарного" і "непристойного", і вирішили, що він не гідний пристойного товариства. Таке ставлення до вальсу спостерігалося по всій Європі. Особливо в манірної Англії, де звичаї були ще більш суворі.

Але повністю вальс не вдалося задушити. Буржуазія з захопленням прийняла німецький танець. Він поширювався серед городян у світських танцювальних салонах, хоча це і викликало обурення серед моралістів, які порівнювали любов до вальсу як до згубної звички.

Може вальс так і залишився б забороненим танцем, якби не творчість Штрауса, Ланнера та інших композиторів епохи романтизму. Пік їхньої популярності припав на 30-ті роки 19 століття.

Облагороджена музика дала поштовх для розвитку вальсової хореографії, здобуваючи граціозність, легкість і красу. До кінця 19 століття вальс став повноправним танцем на придворних балах. Його популярності посприяла королева Вікторія, пристрасна любителька бальних танців, в особливості вальсу.

Джерело фото: kurs.ru

Види вальсу

Вальс - танець романтичний, ніжний і дуже різноманітний. Випробування та видозміни, які вальс пережив за час свого існування, допомогли з'явитися на світ різним видам цього чудового танцю. На сьогоднішній день існує величезна кількість різновидів вальсу, але до найпоширеніших можна віднести:

Віденський вальс

Танець швидкий, стрімкий, витончений, легкий.

Повільний вальс (вальс-бостон або англійський вальс)

Елегантний, стриманий, що вимагає високої дисципліни і хорошої техніки. Характерна зміна темпу, наявність витриманих пауз і фермат.

Танго-вальс

Комбінований жанр, що поєднує в собі елементи танго і вальсу. Його ще називають Аргентинським вальсом.

Фігурний вальс

Вальс, який увійшов в спортивну програму бальних танців ще в СРСР у 60-х роках 20 століття. Характерний виконанням суворих фігур (елементів).

Джерело фото: www.danceplus.ru

Особливості вальсу

Вальс як інструментальний жанр вельми популярний у композиторів класиків. Крім вищезазначених Штрауса і Ланнера, до жанру вальс часто зверталися Шопен, Чайковський, Прокоф'єв, Глінка. І багато в чому завдяки їм, вальс так популярний і любимий.

Сучасний вальс багатогранний і сповнений різновидів - повільний й статечний, швидкий і стрімкий. Але всіх їх об'єднує одне - тридольний розмір з акцентом на сильну долю. "Раз, два, три" - ось пульсація вальсу, його ритмічна структура. Вальс завжди крутиться. Адже навіть саме слово "вальс" походить від німецького "walzen", що означає "обертатися" або "крутиться". Тому музику вальсу завжди можна відрізнити відчуттям легкого кружляння, швидкого або повільного.

А ось виповнюється вальс переважно в закритій позиції, а найпопулярнішою постаттю у вальсі вважається повний оборот в два такти з трьома кроками в кожному.

Запрошення

karandyh — Thu, 06 Mar 2014 18:44:32 GMT

Запрошуємо всіх бажаючих хто бажає навчитися бальним танцям приєднуйтесь до нас ми знаходимося в місті Гайсин торговий центр Європейський клуб спортивного бального танцю DIAMOND робочі дні в п'ятницю, субота, та в неділю. Тренер Капитан Олександр чудова людина він навчить кожного танцювати.

Ритми танців

karandyh — Thu, 06 Mar 2014 18:40:11 GMT

Европейская программа

В Европейскую программу (стандарт) входят 5 танцев:
— медленный вальс (темп 28—30 тактов в минуту),
— танго (темп 31—33 тактов в минуту),
— венский вальс (темп 58—60 тактов в минуту),
— медленный фокстрот (темп 28—30 тактов в минуту),
— квикстеп (быстрый фокстрот) (темп 50—52 тактов в минуту).

Латиноамериканская программа

В Латиноамериканскую программу входят тоже 5 танцев:
— самба (темп 50—52 тактов в минуту),
— ча-ча-ча (темп 30—32 тактов в минуту),
— румба (темп 25—27 тактов в минуту),
— пасодобль (темп 60—62 тактов в минуту),
— джайв (темп 42—44 тактов в минуту).